На старому польському цвинтарі у селі Купіль руйнується унікальна історична пам’ятка другої половини XIX століття.
Це старовинна каплиця-усипальницю шляхетського роду Хилінських. Вона є однією з небагатьох подібних споруд, яка взагалі збереглася на Війтовеччині до нашого часу. Поховання давно розграбували, гранітні надгробки витягли з ніш і кинули біля входу, а дах і стіни нищить негода. Проте склеп досі приваблює дослідників своєю таємничою атмосферою та гротескним виглядом.
Дослідити деталі минулого цієї родини за архівними документами та епітафіями зміг краєзнавець Володимир Матусяк. Своїми відкриттями він поділився із сайтом «Є ye.ua». Дослідник зазначив, що колись на цій католицькій частині місцевого кладовища височіло понад п’ятнадцять родинних гробівців. До наших днів у загальних рисах вцілів лише цей склеп.
Історія цієї гілки шляхтичів, які володіли місцевими маєтностями та користувалися відомим гербом Ястржебець, розпочалася у Купелі в 1853 році. Саме тоді від Даріуша Понятовського тутешні землі отримав засновник династії Вінцентій Хилінський.
Він був майором уланів Литовського полку царської армії та кавалером ордену святого Володимира.
Нові власники оселилися у розкішному палаці в стилі класицизму. Тоді Купіль мало статус містечка і славилося гамірними базарами, які вирували тут аж до початку ХХ століття. Проте засновник роду прожив у маєтку лише рік. Після його смерті син Едвард будує на цвинтарі каплицю, де у 1881 році поховали і його самого.
Надписи на понівечених плитах допомогли відновити історичну справедливість щодо дат життя шляхтичів.
«Польські історичні праці подекуди помилково вказують, що Вінцентій Хилінський помер у 1856 році. Однак напис на надгробку в склепі свідчить зовсім інше – він помер 26 серпня 1854 року. Саме такі деталі й показують, наскільки важливо працювати не лише з архівами, а й з реальними історичними пам’ятками. Вони часто зберігають правдивішу інформацію, ніж окремі документи», – зазначає Володимир Матусяк.
Едвард Хилінський, який і заснував родинну усипальницю, свого часу служив у російському гусарському полку.
Після завершення служби Едвард побрався з Пауліною Омечінською, яку на надгробку зворушливо назвали «панським янголом». Долі їхніх нащадків виявилися трагічними.
Їхній син Альфред здобував освіту в Парижі, але раптово помер молодим невдовзі після бурхливих подій Паризької комуни 1871 року. Тому спадкоємицею Купеля та сусідніх Федірок стала донька Ольга. Її перший чоловік, Євстахій Мячинський, збожеволів і відійшов у засвіти у Відні. У 1901 році жінка вдруге вийшла заміж за Міхала Висоцького, з яким керувала чималими земельними угіддями в Купелі.
«Історія Елеонори залишається однією з найбільших загадок цієї родини. Відомо лише, що вона виховувалася у кляшторі й згодом вирішила присвятити життя Богу, прийнявши чернецтво. Її подальша доля наразі невідома. Можливо, з часом вдасться знайти нові документи, які допоможуть пролити світло і на цю сторінку історії», – додає дослідник.
Це була донька Ольги, яка обрала релігійний шлях.
Сьогодні ж велична споруда повністю заросла деревами, чагарниками і стоїть пусткою серед цвинтаря.
