Жителі села Лісоводи натрапили на історичну пам’ятку під час господарювання на власній ділянці. Унікальний козацький хрест 1772 року, встановлений у період чуми, став справжнім відкриттям. Це рідкісний приклад сакрального оберега, що досі стоїть на первісному місці.
Дмитро Полюхович дослідив цю незвичну знахідку. Власник городу Ігор Маремуха розповів, що пам’ятка передавалася через покоління. Родина свідомо оберігала хрест від пошкоджень протягом десятиліть.
“Це справжня могила. Бабуся розповідала, що цей хрест дуже давній, 1772 року. Казала: якщо його ніхто не чіпав, то нехай стоїть, адже він простояв ще 200 років до нас. Я тоді був малим. Тут був город, а садка не було. Не знаю, що тут було раніше. На сусідній ділянці, коли копали погріб, знайшли людські кістки. Кажуть, що тут було кладовище. Що з тими рештками сталося далі, не знаю — їх перепоховали”.
Історик наголошує на винятковості об’єкта для всієї України.
“Це унікальна пам’ятка історії з двох причин. По-перше, це позацвинтарний чумний хрест. Такі хрести є доволі рідкісними пам’ятками — в Україні відомо близько 20”.
За його словами, у XVIII столітті спалахи інфекції змушували людей ховати померлих за межами звичних кладовищ. Саме так виникали подібні поховання неподалік житлових будинків.
“Зазвичай ставили дерев’яні хрести, які не збереглися до наших днів. Селяни, як правило, шанують чумні хрести, і вважається гріхом їх викидати”.
Дослідник відзначив нетипову форму пам’ятки, що відрізняється від більшості подібних знахідок у регіоні.
“Більшість позацвинтарних хрестів у наших краях мають хрещату форму, коли кожне рамено має окремий вигляд хреста. Натомість тут бачимо козацьку форму”.
Також важливим елементом є написи, які доводять культурне змішування того часу.
“Є написи староукраїнською та церковнослов’янською мовами, а також польською: “Здесь спочиваєт раба божія Горбачиха со своими младенцами”. І померли вони, дата дана церковнослов’янською, але переводиться 1771-й рік. Двомовних хрестів XVIII століття в Україні загалом не зафіксовано”.
Дослідження іншого боку хреста виявило ще більше цікавих деталей.
“Одна з позначок у вигляді “Х” означає “ксьондз”. Тобто з одного боку є згадка про православну церкву, з іншого — про католицького священника. Це досить незвично. Також польською мовою міститься заклик прочитати молитви “Богородице Діво” та “Отче наш”.
Експерт пояснив, як у ті часи співіснували представники різних віросповідань.
“Греко-католики офіційно вважалися католиками так само, як і римо-католики, але мали власний обряд. Тому, в принципі, вони могли вінчатися без переходу до іншої конфесії. Тут, імовірно, йдеться про змішану сім’ю”.
До приходу Російської імперії на Поділля, підсумував історик, міжконфесійних конфліктів там практично не фіксували.
