Сьогодні палацовий комплекс у Самчиках на Хмельниччині вважається одним із найбільш доглянутих в Україні. Ця пам’ятка офіційно має статус державного історико-культурного заповідника. Виглядає він неймовірно.
Ще 1725 року Януш Хоєцький заклав тут свою резиденцію. Обрав берег річки Случ.
Згодом маєток викупив полковник Петро Чечель, який значно розширив територію. Власник був людиною не надто освіченою, проте мав неабиякий хист до господарювання та розсудливість. Завдяки йому садиба перетворилася на зразок європейського ландшафтного мистецтва.
Для втілення амбітних планів Чечель запросив зірок того часу: архітектора Якуба Кубицького, італійського скульптора Жана-Батіста Цагляно та ірландського садівника Деніса Макклера. Вони працювали на славу.
Внутрішня архітектура залишилася майже автентичною. Анфілада з п’яти приміщень — Круглої, Великої, Римської зал, Спочивальні та Японського кабінету — вражає оздобленням в стилі ампір. Це справжня розкіш.
Цікаво, що унікальні фрески виконав майстер Михайло Врубель.
Ці дивовижні інтер’єри вціліли навіть після використання споруди як школи чи лікарні, попри те, що учні іноді трощили ліпнину заради крейди. Будівля встояла.
Колись тут гуляли розкішні бали.
Ландшафт поєднує англійські пейзажні та французькі регулярні риси, охоплюючи понад 280 видів рослин, зокрема 280-річну ялину повислу. Природа тут захоплює.
Естетика «Самчиків» часто привертає увагу професійних кінематографістів. Локація дуже популярна.
Тут відзняли сцени до семи стрічок, як-от «Кріпосна», «Зачароване кохання», «Троє» чи «Вовче серце».
Жителі села переконані, що парковими доріжками досі блукає привид панни Марії. Вона загинула від горя, коли батько не дозволив їй вийти заміж за садівника. Це сумна історія.
Згідно з іншими переказами, підземні галереї з’єднували палац із річкою Случ для порятунку під час нападів. Дослідники дійсно знаходили там стародавні арки. Підземелля існують.
Заповідник чекає на відвідувачів щодня, окрім понеділка. Приїжджайте у будні з 09:00 до 17:00, а на вихідних — до 16:00.
