Понад 150 років має найстарший предмет у приватній колекції Анатолія Стасюка. Лікар із Деражні створив на Хмельниччині власний музей, де зібрав дві сотні свідків минулої епохи.му.
За словами Анатолія, потяг до старожитностей сформувався у підлітковому віці. Батько часто брав його до вінницьких музеїв, що й посіяло зерно майбутнього захоплення у свідомості хлопця.
“Ми жили недалеко від Вінниці. Мій батько захоплювався музеями, часто їздили туди. Мабуть, тоді в мені щось і заклалося”.
Основою експозиції стали предмети повсякденного вжитку, характерні для Подільського регіону різних часів. До збірки увійшли такі об’єкти:
- Прядки
- Турецькі верстати
- Жорна
- Коромисла
- Старовинний кухонний інвентар
“Назвав його “Музей історії народного побуту Подільського краю”. Тут є все. Кожна річ для мене золото. Я захоплююся цим, збирати не важко, є люди, які просто приходять і щось мені приносять, мені так радісно”.
Справжньою гордістю колекціонер вважає глиняний глечик із сивої глини. Чоловік знайшов його ще в дитинстві, наголошуючи на неймовірній витривалості матеріалу та унікальності смаку страв, що в ньому готували.
“Я знайшов це, коли ще маленьким був. Сива глина дуже довго зберігається. І їжа, мабуть, у ньому мала зовсім інший смак”.
Особливе місце в зібранні займає родинна пам’ять, представлена весільним вбранням батьків Анатолія. Для власника музею ці речі є найціннішими, адже вони несуть невидиму енергетику минулих поколінь.
“Мені цінні старовинні речі, бо вони проходять покоління, зберігається від них аура”.
Господар переконаний, що кожен елемент виставки має власну унікальну історію, яку він вивчив досконало.
“Я його не вивчав, воно якось саме в мене ввійшло. От ввійшло і все, ще з дитинства, я цим жив”.
Анатолій Стасюк планує й надалі шукати нові експонати, щоб постійно розширювати межі свого затишного осередку історії.
