Це роман про внутрішній стрижень. Історія кожного, хто не зупиняється попри втому та зневіру, продовжуючи працювати на спільну перемогу.
Військовий та автор Юрій Сорока на презентацію книги «Наш лицарський хрест» до Києва приїхав усього на півтори доби. Він досі служить у ЗСУ на східному напрямку. Письменник із Хмельницького зустрів початок вторгнення на Житомирщині, коли до завершення контракту залишалися лічені місяці. Тепер же, порівнюючи ритм життя столиці та прифронтового міста, автор зауважує лише різну кількість автівок на дорогах. На фронті реальність інша: понівечені стіни, заклеєні фанерою вікна та постійна сирена. Місцеві вже призвичаїлися до такого життя, а цивільні, хто не витримав, виїхали завчасно. «Ворог атакує переважно шахедами, їх чути заздалегідь, тому можна сховатися», – пояснює Сорока.
Своє головне завдання автор бачив у фіксації спогадів, поки пам’ять не стерла деталей. У книзі він описав лютневі дні 2022 року, абсурдні накази командування та запеклі бої за Кліщіївку влітку 2023-го. Рукопис було завершено наприкінці 2024 року. Юрій поспішав, щоб зберегти гостроту відчуттів. Він консультувався з побратимами, зокрема з Ярославом та Ігорем на псевдо «Салямі». Особливе місце у творі посідає розповідь про харків’янина Олександра «Суржика», який нині є ветераном. «Я прагнув увічнити пам’ять про тих, хто був поруч», – зазначає автор. На жаль, дехто з героїв книги отримав нагороди посмертно.
Доля обирає нас сама. Проте кожен має вибір: піддатися поклику зневіри чи продовжувати боротьбу. Це основна ідея видання.
На думку Сороки, ворог припустився фатальної помилки. Україна вже сформувалася як держава, переживши десятиліття незалежності. «Попити крові вони ще зможуть, але не зламають нас глобально», – переконаний воїн. Зараз він перебуває у творчій відпустці. Юрій вже має ідеї для нової книги, але відкладає її до завершення війни. Придбати «Наш лицарський хрест» можна на сайті видавництва.
